Умовний спосіб (Subjuntivo) в іспанській мові

Умовний спосіб (el subjuntivo) — одна з найважливіших особливостей іспанської граматики. На відміну від дійсного способу (indicativo), що слугує для констатації фактів та об'єктивної реальності, субхунтив використовується для вираження суб'єктивного ставлення. Сюди належать сумніви, бажання, емоції, непевність, необхідність та гіпотетичні ситуації. Він передає ставлення мовця до дії, а не саму дію.

Субхунтив майже не вживається у простих, незалежних реченнях. Як правило, він використовується в підрядних реченнях із сполучником 'que' після певних слів-тригерів у головному реченні. Для запам'ятовування тригерів часто застосовують акронім WEIRDOS: бажання (Wishes), емоції (Emotions), безособові вирази (Impersonal), рекомендації (Recommendations), сумніви (Doubt) та слово 'Ojalá' (сподівання).

Відмінювання дієслів у теперішньому часі умовного способу передбачає заміну закінчень на протилежні. Для дієслів на '-ar' додаються закінчення групи '-er' (наприклад, 'hable'), а для дієслів на '-er' та '-ir' — закінчення групи '-ar' (наприклад, 'coma', 'viva'). Опанування субхунтива є дуже важливим для висловлення вежливих прохань, планів на майбутнє та особистих оцінок.