Інфінітивний зворот із "zu" в німецькій мові

Інфінітивний зворот із 'zu' (Infinitiv mit zu) — це підрядна конструкція в німецькій мові, яка пов'язує залежну дію з головним реченням. У таких зворотах підмет другорядної дії не вказується, оскільки він збігається з підметом головного речення. Частка 'zu' ставиться безпосередньо перед інфінітивом у самому кінці звороту. У дієсловах із відокремлюваними префіксами частка 'zu' вклинюється між префіксом та коренем, утворюючи одне слово (наприклад, 'aufzuräumen' від дієслова 'aufräumen').

Цей зворот вживається після певних дієслів, прикметників та іменників у головному реченні. До них належать дієслова наміру, надії чи планування (наприклад, 'hoffen', 'versuchen', 'planen'), безособові речення з прикметниками ('es ist wichtig', 'es ist verboten'), а також сталі вирази з іменниками ('Lust haben', 'Zeit haben'). Частку 'zu' заборонено використовувати після модальних дієслів та дієслів сприйняття. Вживання цієї конструкції робить мовлення виразнішим.