Називний відмінок (Mianownik)

Називний відмінок (Mianownik) є початковою формою польських іменників, прикметників, займенників та числівників, у якій вони зафіксовані в словниках. Він служить для позначення підмета в реченні — особи, тварини чи предмета, що виконує дію дієслова. Називний відмінок відповідає на питання Kto? (Хто?) для живих істот і Co? (Що?) для неживих об\'єктів.

Щодо форм, чоловічий рід в однині зазвичай закінчується на приголосний (наприклад, brat, dom), жіночий — на -a (наприклад, książka) или приголосний (наприклад, noc), а середній рід — на -o, -e або -ę (наприклад, okno, morze, imię). Прикметники узгоджуються з іменниками і мають закінчення -y/-i для чоловічого, -a для жіночого та -e для середнього роду. У множині закінчення значно ускладнюються і поділяються на особово-чоловічі та неособово-чоловічі форми.

Називний відмінок використовується для підмета або після вказівної зв\'язки to jest (наприклад, To jest dobra książka). Типова помилка учнів — вживання називного відмінка при запереченні, де польська граматика вимагає родового відмінка (наприклад, помилкове Nie mam chleb замість Nie mam chleba). Також часто помиляються, вживаючи називний відмінок для професій після дієслова być (наприклад, кажуть On jest lekarz замість правильного On jest lekarzem, що вимагає орудного відмінка).