З'єднувальні приголосні в турецькій мові
Buffer Consonants (y, n, s, ş)
У турецькій мові уникають збігу двох голосних; вставні приголосні (y, n, s, ş) з'єднують основу та суфікс.
З'єднувальні приголосні (Kaynaştırma Harfleri — y, n, s, ş) усувають збіг двох голосних на межі основи та суфікса.
Розподіл функцій: 1. y — у знахідному (kedi-y-i), давальному (oda-y-a) відмінках, дієприслівниках та зв'язках (hasta-y-dım). 2. n — у родовому відмінку (masa-n-ın), після присвійності 3-ї особи перед іншими відмінками (araba-s-ı-n-da) та у вказівних займенниках (bu-n-u). 3. s — тільки у присвійному афіксі 3-ї особи однини (baba-s-ı, anne-s-i). 4. ş — тільки у розділових числівниках (iki-ş-er, altı-ş-ar).
Поширена помилка — пропуск n у позиції після присвійного суфікса (evinde).
Приклади
Ali yeni arabasını garaja park etti.
Алі припаркував своє нове авто в гаражі.
Kapıyı açıp içeriye doğru yürüdü.
Він відчинив двері й пішов усередину.
Öğretmen öğrencilere ikişer kalem dağıttı.
Вчитель роздав учням по дві ручки.
Masanın örtüsü tertemiz yıkanmış.
Скатертина столу випрана до ідеальної чистоти.
Схожі терміни
Вивчайте турецька мову в контексті — безкоштовний словник і тренажер.