8 текстів на сербській мові рівня A1 з перекладом

Милан улази у кафић близу трга.
Мілан заходить у кафе біля площі.

Јутро је и напољу је хладно.
Ранок, і надворі холодно.

„Добар дан, једну кафу, молим вас.“
«Добрий день, одну каву, будь ласка».

„Домаћу или еспресо?“ пита конобар.
«По-турецьки чи еспресо?» — питає офіціант.

„Домаћу, хвала.“
«По-турецьки, дякую».

Кафа кошта сто двадесет динара.
Кава коштує сто двадцять динарів.

Милан седи поред прозора и гледа људе.
Мілан сидить біля вікна і дивиться на людей.

Овде се кафа пије полако, никад брзо.
Тут каву п’ють повільно, ніколи не поспішаючи.

Ана иде у продавницу поред куће.
Ана йде в магазин біля дому.

Треба јој хлеб, млеко и сир.
Їй потрібні хліб, молоко і сир.

Хлеб је одмах поред улаза.
Хліб одразу біля входу.

„Извините, где је млеко?“ пита продавачицу.
«Вибачте, де молоко?» — питає вона продавчиню.

„На крају, десно, поред сирева.“
«У кінці, праворуч, біля сирів».

На каси Ана плаћа картицом.
На касі Ана платить карткою.

„Хоћете ли кесу?“ пита касирка.
«Пакет потрібен?» — питає касирка.

„Не, хвала, имам своју торбу.“
«Ні, дякую, у мене своя сумка».

Марко чека аутобус број двадесет три.
Марко чекає автобус номер двадцять три.

На станици је много људи.
На зупинці багато людей.

Он нема карту, па иде до киоска.
У нього немає квитка, тож він іде до кіоска.

„Једну карту, молим.“
«Один квиток, будь ласка».

Карта на киоску је јефтинија него код возача.
Квиток у кіоску дешевший, ніж у водія.

Аутобус долази за пет минута.
Автобус приїжджає через п’ять хвилин.

Марко улази и одмах поништава карту.
Марко заходить і одразу компостує квиток.

Вожња траје петнаест минута.
Поїздка триває п’ятнадцять хвилин.

Дар’я живи у Новом Саду три недеље.
Дар’я живе в Нови-Саді три тижні.

Данас среће комшиницу испред зграде.
Сьогодні вона зустрічає сусідку перед будинком.

„Добар дан, ја сам Дар’я. Станујем на трећем спрату.“
«Добрий день, я Дар’я. Живу на третьому поверсі».

„Драго ми је, ја сам Јелена. Одакле сте?“
«Дуже приємно, я Єлена. Звідки ви?»

„Из Украјине. Учим српски сваки дан.“
«З України. Я вивчаю сербську щодня».

„Одлично говорите! Ако вам нешто треба, само реците.“
«Ви чудово говорите! Якщо щось потрібно — просто скажіть».

Јелена је зове на кафу у суботу.
Єлена запрошує її на каву в суботу.

Дар’я се радује: то је њена прва позивница овде.
Дар’я рада: це її перше запрошення тут.

Пекара на углу ради од пет ујутру.
Пекарня на розі працює з п’ятої ранку.

Тарас улази и осећа мирис топлог теста.
Тарас заходить і відчуває запах теплого тіста.

„Једно парче бурека са сиром, молим.“
«Один шматок буреку з сиром, будь ласка».

„Уз то јогурт?“ пита продавачица.
«Йогурт до нього?» — питає продавчиня.

Бурек и јогурт иду заједно, увек.
Бурек і йогурт завжди йдуть разом.

Све кошта две стотине динара.
Усе разом коштує двісті динарів.

Тарас једе стојећи, поред пулта.
Тарас їсть стоячи, біля прилавка.

Бурек је врућ и он опече језик.
Бурек гарячий, і він обпікає язик.

У суботу ујутру Олена иде на пијацу.
У суботу вранці Олена йде на ринок.

На тезгама има парадајза, паприке и купуса.
На прилавках помідори, перець і капуста.

У јесен се овде купује паприка за ајвар.
Восени тут купують перець для айвару.

„Пошто паприка?“ пита Олена.
«Почім перець?» — питає Олена.

„Сто двадесет кило, али за вас сто.“
«Сто двадцять за кіло, але для вас сто».

Продавац јој даје да проба једну крушку.
Продавець дає їй скуштувати грушу.

Крушка је слатка и Олена узима цео килограм.
Груша солодка, і Олена бере цілий кілограм.

Кући носи две пуне кесе и празан новчаник.
Додому вона несе два повні пакети й порожній гаманець.

Ирина касни на састанак и зове такси.
Ірина запізнюється на зустріч і викликає таксі.

Такси наручује преко апликације на телефону.
Таксі вона замовляє через застосунок на телефоні.

У апликацији одмах види цену.
У застосунку вона одразу бачить ціну.

Ако се стане на улици, боље је питати за цену унапред.
Якщо ловити на вулиці, краще заздалегідь спитати ціну.

Возач укључује таксиметар и креће.
Водій вмикає лічильник і рушає.

„Одакле сте?“ пита возач, као и увек.
«Звідки ви?» — питає водій, як завжди.

Причају о времену и о ценама станова.
Вони говорять про погоду й про ціни на квартири.

Ирина стиже тачно на време.
Ірина приїжджає точно вчасно.

Напољу је пет степени, а у стану је хладно.
Надворі п’ять градусів, а в квартирі холодно.

Радијатор у соби је потпуно хладан.
Батарея в кімнаті цілком холодна.

У Србији грејање пали топлана, не станар.
У Сербії опалення вмикає тепломережа, а не мешканець.

Сезона обично почиње петнаестог октобра.
Сезон зазвичай починається п’ятнадцятого жовтня.

Данас је тек десети, зато нема грејања.
Сьогодні лише десяте, тому опалення немає.

Комшиница јој позајмљује електричну грејалицу.
Сусідка позичає їй електрообігрівач.

„Још пет дана, издржаћеш“, каже и смеје се.
«Ще п’ять днів, витримаєш», — каже вона зі сміхом.

Наташа спава у џемперу и чарапама.
Наташа спить у светрі й шкарпетках.